4 березня 2006 року на Сирецько-Печерській лінії Київського метрополітену відкрилась нова станція — „Вирлиця”. Таку назву станція отримала завдяки сусідству з однойменним мальовничим озером. Станція мілкого закладання, колонна, берегового типу (поїзди рухаються посередині тунелю) з одним підземним вестибюлем, що приєднується до підземного пішохідного переходу через проспект. Проектом передбачено й другий вихід – у бік озера, нині це протипожежний аварійний вихід.  Довжина платформ станції - 104 м, ширина – 4м.

Проектували станцію відомі архітектори Т. Целіковська, А. Юхновський, О. Нашивочніков під керівництвом головного архітектора проекту В. Гнєвишева.

Раніше на місці станції був резервний висадний комплекс, втім, відстань між станціями "Харківська" і "Бориспільська" виявилася завеликою і тому проектувальникам було поставлено нелегке завдання перепроектувати комплекс у повноцінну станцію метро. Попередня забудова не могла не позначитися на архітектурі станції, тому посадочна платформа має вигнуту форму. Для зарубіжних метробудівців це звичне явище, а от для Києва – було вперше.

Неординарність дизайну станції значною мірою стосується і міжколійної стіни, утвореної з металевих труб для прокладання кабелів. Неможливість їх облицювання без порушень габариту будівлі спонукало авторів до рішення залишити стіни не облицьованими, а лише пофарбувати у сріблястий колір типу „металік”. Щілини ж просто закрили алюмінієвим профілем блакитного кольору. Таким чином, облицьованими є лише колони колійної стіни - білим мармуром. Взагалі в інтер’єрі станції багато алюмінію, що дозволило створити розкішну пластику поверхонь, насамперед, стелі. Особливого шарму додає й срібляста стеля з рейки „люксалон” над посадочними платформами і на центральній балці, що нагадує хвилі озера Вирлиця.
   
Нетиповим є й оздоблення стін, що виконано новим сучасним матеріалом – смальтою. Поєднання смальти з бежевим мармуром та зеленим гранітом, смуги якого гармонійно переходять на візерунок підлоги – оригінальне рішення авторів-проектантів. Візерунок підлоги доповнений ще й світло-сірим гранітом. Так звана шутц-лінія, або запобіжна, на краю платформи виконана з керамічної пукльованої плитки, що допомагає людям з вадами зору краще орієнтуватися.
   
Облицювання касового залу дещо відрізняється від облицювання платформи. Його торець виконано з розмальованого загартованого скла, що сприяє візуальному розширенню простору залу. Касовий зал гармонійно переходить до розподільчого залу, далі – перехід. Така довжина дозволила застосувати унікальний прийом освітлення: ламані світлові стрічки ніби блискавки над поверхнею вируючого озера розбігаються під стелею залів і сходяться в одну цятку. Облицювальні роботи залів виконано з довговічних матеріалів – стіни з мармуру, підлога з гранітів українських родовищ.
   
В цілому ж, станція має модерний вигляд, службові та технологічні приміщення побудовано відповідно до нових архітектурно-планувальних вимог, зокрема, окремі приміщення оздоблені матеріалами, що допускають вологе прибирання, або ж дезінфекцію. Лави для відпочинку, виготовлені з перфорованого іржостійкого матеріалу. Форма та колір лав гармонійно вписані в загальний інтер’єр станції. А сходи на платформу розташовані так, щоб пасажири розміщувалися там рівномірно.

Подбали проектувальники й про людей з обмеженими фізичними можливостями та пасажирів з дитячими колясками – для них встановлені 4 ліфти та 3 підйомники, на платформі нанесено обмежувальну рельєфну смугу, а на вході до вестибюлю станції встановлено звуковий орієнтир.

Упродовж 2010 року станцією „Вирлиця”  на вхід скористалися понад 2 млн. 707 тис. пасажирів.