17 грудня 2009 року виповнилося 33 роки з дня відкриття Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену з трьома станціями - "Майдан Незалежності", "Поштова площа" та "Контрактова площа". Нині ця лінія метрополітену має довжину 13,2 км і налічує 12 станцій. Щодоби лінією користуються майже 560,5 тисяч пасажирів. Найкоротший перегін на лінії між станціями "Либідська" – "Палац "Україна", що складає 835 м, найдовший – між станціями "Петрівка" – "Оболонь" — 1 км 716 м.
[1] "Майдан Незалежності" — центральна станція Куренівсько-Червоноармійської лінії, перша пересадна. Станція глибокого закладання з новою конструктивною схемою – колонна, обладнана ескалаторами. При спорудженні станцій Київського метрополітену тут вперше вжито мармурові колійні стіни. Незвичні колони ніби створені з плісированого білого паперу. Правда, дещо невдалим виявилося закарнизне освітлення, яке, відповідно до задуму авторів, повинно було "відірвати" склепіння від колон. У 80-ті роки інститут розробляв варіанти проекту модернізації освітлення цієї станції, однак за браком коштів вони не були реалізовані.
Водночас, внутрішній підземний простір самої станції повністю розкрито завдяки застосуванню конструкцій з металевими колонами-пілонами невеликого перерізу, внаслідок чого середній і боковий зали зливаються в єдиний об’єм. Станція розташована під головною магістраллю Києва. Пасажири потрапляють на станцію з підземного переходу, спорудженого під Майданом Незалежності. Після реконструкції, ця площа перетворилася в багатоярусний ансамбль, що завершується монументом на честь незалежності України.
Станція двічі змінювала свою назву: на момент відкриття вона була "Площа Калініна", майже через рік, а саме 17.10.1977 року стала "Площа Жовтневої революції", а з 26.08.1991року носить назву "Майдан Незалежності".
У березні 2004 року на станції було модернізовано обладнання, введені в експлуатацію система управління роботою станції з телекеруванням та система комп’ютерної маршрутної централізації.
Для зручності пасажирів відкрито два пересадних вузла між станціями "Майдан Незалежност" та "Хрещатик".
Станція побудована за проектом групи архітекторів у складі: М. Коломійця, І. Масленкова, М. Сиркіна за участю Ф. Заремби. Художнє оформлення здійснював художник І. Марчук.
[2]"Поштова площа" — станція мілкого закладання, колонна. Проектна назва станції – "Річковий вокзал", тому архітектура станції в цілому та в деталях відповідає цій назві. Облицювання колійних стін блакитною керамічною плиткою, білі мармурові колони з майоліковими вставками, світильники у кесонах перекриття у формі якорів та вітраж у торці станції – все це підкреслює, що пасажир знаходиться біля Дніпра. Доволі звужена посадкова платформа свідчить про несприятливі умови будівництва по вулиці Сагайдачного та незначним пасажиропотоком на станції.
Своєрідне світлотехнічне рішення центрального залу платформи: світлові поперечні лінії, виконані з ґрунтового опалового скла складної форми з накладками, з литих алюмінієвих кілець, заглиблюючись у перспективу, створюють враження суцільної площини, що світиться, і асоціюються то з рибальськими сітками, то з чайками і хвилями Дніпра.
Підземний вестибюль і виходи з нього розміщені на площі, яка зберегла стару назву, біля будинку колишньої поштової станції . Два виходи: один – з боку Річкового вокзалу, спорудженого у 1961 році, другий – з боку фунікулера, збудованого у 1902-1905 рр. для сполучення Верхнього міста з Подолом.
Станція побудована за проектом групи архітекторів у складі: В. Богдановського, І. Масленкова, Т. Целіковської за участю А. Крушинського. Художнє оформлення здійснювали художники І. Левицька, Ю. Кисличенко.
[3] "Контрактова площа" (до 19.10.1990 року – "Червона площа") — станція мілкого закладання, колонна. Особливості конструкції – надтонка колона з металу, навіть при облицюванні мармуром виглядає незвично вузькою. Зі сторони вестибюлів балки над сходами були віддані на відкуп художникам, які своїм мистецтвом розкрили тему Подолу. Історія цього району міста знайшла своє відображення в архітектурно-художньому рішенні станції метро.
Станцію збудовано на однойменній площі Подолу, в одному з найдавніших місць Києва – в районі вулиць Верхній та Нижній вали, Хорєва і Героїв Трипілля.
Станція побудована за проектом групи архітекторів у складі: Б. Приймака, І. Масленкова, Ф. Заремби. Художнє оформлення здійснювали художники І. Левицька, Ю. Кисличенко.