Відкрита: 31 грудня 1989 року.
Пасажиропотік: 13,6 тис.
Конструкція: тринефна колонна глибокого закладення
Станція з’єднується з одним надземним вестибюлем тристрічковим двомаршевим ескалатором.
Вихід у місто: до вулиць Володимирської, Ярославів вал та Золотоворітського проїду, до Національної опери, Молодого театру, Будинку актора та музею "Золоті ворота".
Перехід на станцію „Театральна” Святошинсько-Броварської лінії.
Архітектура
Архітектори: В. Жежерін, Б. Жежерін, Ф. Заремба, А. Крушинський, М. Жариков.
Архітектори-художники: С. Адаменко, М. Ралко.
Художники: Г. Корень, В. Вітько.
Розповідаючи про цю станцію, варто відійти від сухого енциклопедичного стилю, бо вона, разом із неокласичними інтер’єрами станцій першої черги, є без упереджень одним із символів київського метро. Дуже часто багато хто з гостей столиці не вірить, що "Золоті ворота" відкрита лише два десятиріччя тому.
Авторський колектив, у який увійшли легендарні Жежеріни, утворився в результаті перемоги у конкурсі київських архітекторів. Початковий проект станції, запропонований до початку конкурсу, являв собою достатньо стриману, утилітарну станцію, виконану у білих тонах. Проте, в силу розуміння слабкості такого рішення для станції такого значення, до чого додалися деякі політичні причини, проект було створено з нуля практично за два тижні, явивши алюзію на храмову архітектуру Київської Русі.
Було збільшено висоту центрального залу станції, замість пілонів – використано порівняно невисокі циліндричні потужні колони, які облицювали білим мармуром. Із такого ж мармуру зроблено лекальні капітелі. Біла стеля центрального залу розділена діаметральними мозаїчними смугами зі смальти із цегляними розшивками. У просвітах між смугами встановлено бронзові дворівневі люстри (автор М. Ралко) із 12 світловими групами у кожній, вкриті орнаментами.
Склепіння проходів на платформи підкреслені цегляною окантовкою, між якою – мозаїчні зображення князів Київської Русі (точніше, реконструкції зображень), церков Києва та складних орнаментів. Жодна з цих смальтових мозаїк не повторюється. Якщо йти від арки до арки, то можна прослідкувати, хто був правителем Києва від XI до XIII сторіччя. Під кожним зображенням викладено напис. Перелічимо їх усі:
- (арка без написів)
- Сильвестр (кін. XI ст. ― поч. XII ст.) і Іларіон XII ст.
- (арка без написів)
- Ізяслав Ярославович (1054-1078) і Всеволод Ярославович (1077-1093)
- (арка без написів)
- Святополк Ізяславович (1093-1113) і Володимир Всеволодович (1113-1125)
- (арка без написів)
- Петро Милоніг (XII ст.) і Мстислав Володимирович (1125-1132)
- (арка без написів)
- Десятинна церква і Софійський собор
- Ярополк Володимирович (1132-1146) і Всеволод Ольгович (1139-1146)
- Церква Спаса на Берестові і Кирилівська церква
- Ізяслав Мстиславич (1146-1154) і Ростислав Мстиславич (1154-1167)
- (арка без написів)
- Роман Ростиславич (1171-1176) і Святослав Всеволодович (1154-1194)
- (арка без написів)
- Рюрик Ростиславич (1173-1210) і Мстислав Романович (1212-1223)
- (арка без написів)
- Володимир Рюрикович (1223-1238) і Данило Романович (1238-1240)
- (арка без написів)
Таким чином, якщо ввійти на станцію метро «Золоті Ворота» з вулиці і пройти по платформі за ходом годинникової стрілки (спочатку лівою стороною вперед, а потім правою назад), заглядаючи у арки, то можна простежити історію давнього Києва.
Колійні стіни платформ облицьовані комбінованими елементами з біло-жовтого мармуру, а назви станції, розміщені на них, зроблені з металевих літер з ухилом у давньоруський стиль. З боку платформи над капітелями колон зроблені круглі цегляні вставки, у яких розміщено світильники-канделябри, у тому ж стилі, як і люстри центрального залу.
Стіни проходу до обох ескалаторів облицьовано білим мармуром із цегляними розшивками, на правій стіні з боку виходу у місто – бронзова табличка про відкриття станції та авторський колектив. Над ескалаторними порталами – мозаїчні панно, підсвітлені малими світильниками.
Проміжний міжмаршевий ескалаторний зал має циліндричну форму. Стіни залу – мармурові із цегляними розшивками, у яких зроблено ниші, пари яких чергуються із кованими вентиляційними решітками. Решітки підсвічені кованими канделябрами, які створюють приглушене освітлення. Карниз куполу залу зроблено із цегли із широко мозаїчною стрічкою.
Піднявшись вище, по другому маршу ескалатора, ви опинитесь у наземному вестибюлі, який розташовано у Золотоворітському проїзді. Всередині це – великий прямокутне приміщення, центральну точку якого займає вихід ескалаторного нахилу. Вестибюль прибудовано до існучого старого будинку, тому, вийшовши на вулицю, ви опинитесь у центрі кварталу верхнього міста, прямо біля Золотих воріт – однієї з найвідоміших пам’яток Києва. Архітектори не помилились – цілісне враження від станції плавно стає враженням від міста, не розриваючись.
Доступність станції: на станції "Золоті Ворота" можливо самостійно скористатись входом/виходом особам з інвалідністю, що користуються кріслом колісним.
У вестибюлі цієї станцій є рельєфнографічна карта-схема Київського метрополітену, якою можуть скористатися, на рівні з іншими, пасажири з порушеннями зору та повністю незрячі. Карту виготовлено у відповідності до міжнародних стандартів доступності для людей з інвалідністю і з урахуванням принципів універсального дизайну.
На станції «Золоті Ворота» (вхід із Золотоворітського проїзду) карта розміщена на стіні ліворуч від входу до касового залу. Карта-схема розміщена на рівні обличчя людини середнього зросту. Контролери контрольно-пропускних пунктів проінструктовані і готові за потреби зорієнтувати незрячого пасажира щодо розташування схеми. Вивчивши карту, незрячий пасажир має можливість попросити контролера про супровід до поїзда.
Рельєфнографічні схеми Київського метрополітену розроблені фахівцями та виготовлені на замовлення Всеукраїнської молодіжної громадської організації молоді з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії», у межах реалізації проєкту «Інформаційна та інфраструктурна доступність, як головний чинник індивідуальної мобільності інвалідів по зору» за фінансового сприяння Фонду прав людей з інвалідністю та безкоштовно передані Київському метрополітену.
Рельєфнографічні схеми покликані допомогти пасажирам з вадами зору скласти уяву про географічне розміщення районів міста, напрямки ліній метрополітену, розташування пересадочних вузлів і окремих станцій відносно річки Дніпро та інших об’єктів. Таким чином незрячі люди матимуть змогу самостійно скласти оптимальний маршрут свого пересування, розрахувати його тривалість, а отже, зробити проїзд містом максимально комфортним та зручним. ВМГО «Генерація успішної дії» шукає можливостей друку необхідного тиражу карт для усіх станцій Київського метрополітену. Команда організації відкрита до будь-яких пропозицій і різноманітних варіантів співпраці.
Фотографії
[1]
[2]
[3]
[4]
[5]