Двадцять років тому пішов із життя Микола Орлов, перший керівник метро, на плечах якого — лежало важливе і складне завдання - створення структури і штату першого в країні метрополітену

Метрополітен - це назва лондонської компанії, яка побудувала першу в світі підземну залізницю. Сталося це у 1863 році. Згодом переваги оригінального і зручного міського транспорту оцінили і в інших країнах. І назва "Метрополітен" стала вже не власною, а загальною.
Перші думки про створення метрополітену в Києві з'явилися також у XIX столітті. Передбачалося прокласти рейки від пристані на Дніпрі набережною, а тунель пробити в дніпровському схилі і вивести на поверхню в районі Бессарабської площі, де планувалося будівництво пасажирського вокзалу. Проте після тривалого обговорення цей проект було відхилено Міською думою.
Ще одна можливість для появи метро в Києві виникла у вересні 1916 року. Російсько-американська торговельна палата запропонувала міському голові свої послуги з поліпшення транспортного сполучення в місті, а саме - поступовий перехід від наземного трамвая до підземного. Міська дума, обговоривши це питання, дала принципову згоду на залучення американських інвестицій, проте на порозі вже був 1917 рік, і перспективу побудови прогресивного транспорту знову було відсунуто на невизначений термін. Але люди, що створять майбутній столичний метрополітен, як виявилося пізніше, вже народилися.
У1932 році до Києва з рідного села Вишів приїхав дев'ятнадцятирічний хлопець на ім'я Микола Орлов. Він мав на меті вступити до робітничого факультету при Київському інституті залізничного транспорту. Мрія здійснилася, а за шість років Микола вже став випускником іншого - Харківського - інституту залізничного транспорту.
Повернувшись до Києва, молодий спеціаліст став працювати в Головному управлінні руху тодішнього міністерства транспорту - Наркомату залізниці. Починав з посади ревізора-диспетчера. Старанність Орлова помітили і відзначили підвищенням. Його призначили старшим ревізором-диспетчером, а потім і старшим помічником начальника служби руху. Проте Велика Вітчизняна внесла свої корективи і в долі держав, і в долі звичайних людей. Від перших її днів довелося моментально переналаштувати рух потягів на військовий лад. Найважливішим завданням було зберегти станції та залізничні вузли, без затримки пропускати військові потяги. Рухомі склади з людьми, обладнанням, зброєю, що йшли зі Сходу на Захід, пропускали особливим, швидкісним способом, який був новаторським і потребував максимальної сконцентрованості й узгодженості роботи всіх залізничників - від диспетчерів до начальника потяга. Микола Орлов у воєнні роки одержав військове звання директора-підполковника Служби руху.
Війна поламала і плани будівництва метрополітену. У 1936 році Президія Київської міської ради розглянула дипломну роботу випускника Московського інституту інженерів транспорту Папазова "Проект Київського метрополітену". Згідно з висновками, автор вдало вирішив деякі проблеми устрою міського транспорту і схеми метрополітену. Два роки опісля розпочалися підготовчі роботи з прокладки метрополітену, які й перервала війна.
Важливу роль у перемозі саме залізничників відмічають як вітчизняні історики, так і переможені німецькі генерали. Микола Орлов, як і всі жителі колишнього СРСР, робив усе можливе для перемоги. Його було відзначено двома орденами Вітчизняної війни, двома орденами Леніна, а також медалями "За доблестный труд в Великой Отечественной войне", "За взятие Кенигсберга", "За победу над Германией", знаками "Почесний залізничник", "Відмінник руху":
У складні післявоєнні роки Микола Костянтинович працював в управлінні Південно-Західної залізниці: спочатку обіймав посаду заступника, а з 1948-го - начальника служби руху.
У цей час, а саме у 1949 році, знову розпочалося проектування і будівництво Київського метрополітену, коли з руїн і попелу почало відроджуватися давнє місто, і виникла потреба створити транспорт, який відповідає вимогам сучасності. Було створено "Київметробуд", але будували метро, можна сказати, силами всього Радянського Союзу.
Понад 300 різних підприємств колишнього СРСР виконували замовлення "Київметробуду". Роботи з прокладання тунелів і будівництво вестибюлів тривали одинадцять років. "Вокзальна", "Університет", "Хрещатик", "Арсенальна" і "Дніпро" - станції-піонери у підземній транспортній мережі столиці. У жовтні 1959-го, коли до відкриття столичної підземки залишався лише рік, постановою Ради Міністрів СРСР було створено ініціативну групу під керівництвом начальника метрополітену. Вона мала керувати проведенням заходів, пов'язаних із прийманням і підготовкою до пуску першої ділянки Київського метрополітену. Начальником метрополітену призначили Миколу Костянтиновича Орлова. Саме він підбирав і створював колектив перших працівників метро, а також піклувався про трудову дисципліну й порядок, які і донині є візитівкою київської підземки.
Тобто, головною метою ініціативної групи під керівництвом Орлова було створення і розбудова складної структури нового організму, цілого підприємства, без працівників якого метро залишалося б лише системою підземних тунелів. Необхідно було створити нові служби і призначити керівників цих служб, які б разом зі спеціалістами-кадровиками підібрали висококваліфікований, професійний штат інженерів, машиністів, працівників станцій. Усі, кому довелося працювати разом з Миколою Костянтиновичем, розповідають - це була людина, вимоглива не лише до підлеглих, а й, у першу чергу, до себе, інтелігентна і дисциплінована. Адже саме від нього повною мірою залежав пуск об'єкта державного масштабу.
За свої високі організаторські якості після вдалого пуску метро у жовтні 1960-го Миколу Орлова було нагороджено орденом Трудового Червоного прапора, а згодом - присвоєно звання Заслуженого працівника транспорту України. Його ім'я також занесено до Книги пошани метрополітену. П'ятнадцять років свого життя Микола Орлов керував новоствореним транспортним дивом, а у серпні 1975 року пішов на пенсію. Двадцять років тому, 13 лютого 1990 року Миколи Костянтиновича не стало. Його поховано на Байковому кладовищі столиці.

Джерело: Вечірній Київ, 12.02.10

Автор: Надія Стащенко